MDMA Molly Морозовск

Привет ребята! Как дела? Сегодня я расскажу вам полную хуйню. Слушайте, я как-то решил купить закладки МДМА. Слышал, что это совсем бомба штука, а я всегда гонялся за новыми ощущениями. Так что, народ решил вдуть!

Заказал я себе пару штук этого добра у одного торчка из Инстаграмма о котором все говорят. Договорились встретиться в парке, в темноте, чтобы никто не заметил. Место прямо из фильмов про наркоманов! И вот, я там стою, жду этого типа, который должен привезти мне мою порцию наслаждения.

Наконец-то, он подъехал на подворованной машине, с огромными дырками на капоте и бампере. Хоть и было страшновато, но я решил не отказываться от своей новой жизни. Мы как настоящие секретные агенты обменялись паролем, и он мне передал эту заветную пачку.

Я сразу же рванул домой, чтобы испытать все эти легендарные эффекты. Был долгий путь, но я был полон энтузиазма и волнения. Думал, что сейчас мир перевернется наизнанку.

Конечно, перед тем как начать тестировать новый дар небес, я решил размяться, зайти в Инстаграм, поставить несколько лойсов и поискать последние новости. Заодно, конечно же, почитать про отходняк после МДМА. Все говорят, что это полное говно!

И вот настал день Ч – день моего сложного экзамена в университете. Я как настоящий герой решаю, что сегодня самое время испытать все прелести МДМА перед экзаменом. А вдруг он мне как-то поможет стать умнее? Пиздец, ну я тупой как пробка, а МДМА как морфий, нужно сделать!

Утро дня Ч:	До приема МДМА:
Просыпаюсь с отвратительными ощущениями от вчерашнего подкумаривания. Отходы просто сносят крышу! Проклинаю себя за то, что решил так поебаться.	Бегу на кухню, готовлю себе самый крутой коктейль из попперс и МДМА. Ну что, начнем этот незабываемый эксперимент!

Быстро выпив коктейль, я ощущаю, как мое тело начинает пребывать в нечто непонятное. Вроде и кайфно, но в то же время и страшно. Щас бы на экзамене оказаться не в своей тарелке и начать трясти ногами под партой. Но бля, пуститься во все тяжкие – моя цель!

Прошел час, и я чувствую себя бомжом, который читает лекции о философии на стоянке. Вокруг все как-то тихо, но я все равно готов разорвать эту тишину своим криком «я попал в нарко плен». Это точно крайне отвлекает от учебы, особенно когда на экзамене сидят всякие интеллигенты.

В два часа ночи я просыпаюсь, или что-то похожее на это. Чувствую, что отходняк меня полностью раскладывает на кусочки, словно я после бурной вечеринки без конца. Как говорится, действие МДМА прошло, а ощущение осталось.

Ну что ж, ребята! Мораль этой истории такова – не стоит хуярить закладки, особенно перед важными событиями. Будьте умнее меня и не испытывайте судьбу. Я вам это говорю как торчок, который пробовал всякую хуйню. После всего этого, понял, что хуйня – не фан!

Кстати, когда я вернулся на экзамен, я так и не понял, что там происходило. Никого из тех интеллигентов я не понимал – слова их звучали как неразборчивый монолог про межгалактические плавки. Теперь я понимаю, что наркотики и учеба – вещи несовместимые! Лучше оставить это таинственное мирное занятие на потом, когда ты станешь стариком. Боюсь только, что старость для меня начнется сейчас.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т